Народна ікона Романа Малка: небожителі на відстані руки

Автор admin 31.05.2018 0 Коментар(і)

Бог і святі на іконах Романа Малка – світлі, усміхнені, трошки схожі на нас, і тому такі близькі :)

 

Роман Малко відомий у медійному середовищі передусім як оглядач суспільно-політичного тижневика "Український тиждень" і фотокореспондент. Утім, поза публічним образом журналіста й активіста криється "інший" Роман – художник, який малює народні ікони. Його талант іконописця справді від Бога. Ікони, створені Малком, – світлі, добрі, по-дитячому наївні, щирі та надзвичайно образні. "Я малюю з дитинства. Закінчив художню школу. Ікони почав писати ще в шкільному віці, але не займався цим серйозно, а так, – для себе. У студентські роки зацікавився фольклором і тоді відкрив для себе народне мистецтво з усіма його барвами. Писав писанки, збирав народний одяг, кераміку, образи, ну і, звісно, малював" – розповідає Роман.

 

У житті Роман так само відкритий і світлий, як і його роботи. Здається, що у свої сорок років він не втратив отого дитячого захоплення світом, не замулив погляд буденністю, а це під силу далеко не кожній людини. Малко малює як на склі, так і на дошці. Однак, як він сам каже, ікони на склі – це його особлива пристрасть. "Можливо, тому, що вони завжди непередбачувані, бо мальовані навиворіт. Скло додає зображенню якусь свою таїну, яку ніколи не подарує вам дошка. Гра світла, барв, недосконалість ліній, все це здатне створити неймовірні емоції і, що найважливіше, – подарувати радість" – пояснює художник.

 

 

 

 

Роман Малко намагається далеко не відходити від традиційних технік, але водночас прагне занадто не акцентуватися на усталених підходах до творчості.  Свій потяг до експериментування він пояснює так: "Світ не стоїть на місці, з’являються нові матеріали, можливості. Іконописці і богомази минулого, вочевидь, теж використовували для роботи найкращі досягнення свого часу".  Серед української іконотворчості він особливо відзначає гуцульські ікони, подільські образи на полотні та народні ікони Наддніпрянщини.

 

 

Художник зізнається, що написання ікони – це непростий процес, бо він дуже емоційний і глибокий. За словами Малка, у цьому процесі передусім важать внутрішні переживання художника, його контакт із Творцем і своїми персонажами. І тільки тоді ця ікона народиться живою, вона викликатиме емоції, зачіпатиме і промовлятиме. "Мені не подобається, коли Бога і Святих малюють такими, що від них хочеться сховатися і втекти. На жаль, таке часто буває. Мені до вподоби, коли вони усміхнені, трохи схожі на нас, бо тоді вони стають нам ближчі. Народна ікона саме така. А ще, коли є настрій, малюю мамаїв. Це в мене з дитинства. Мамаї – мої друзі" – каже іконописець.

 

Залишити коментар